Як спілкуватися з військовими під час війни?

З початком війни змінилось чимало аспектів нашого життя. Зокрема, тепер практичного у кожного в оточенні є знайомий військовослужбовець або військовослужбовиця. Навіть просто виходячи на прогулянку вулицями відносно мирного міста, можна побачити українських бійців. Однак іноді не знаєш, як правильно поводитися та спілкуватися з ними, щоб не завдати ненавмисно болю чи незручностей та водночас висловити повагу.

Важливо пам’ятати, що у нашій країні війна триває вже не один рік, а цілих вісім, і за цей час суспільство пройшло вже чимало етапів ставлення до військових. Хтось їх побоювався, декому здавалося, що у них після бойових дій можуть бути психологічні проблеми. Зрештою, усе зводилося до того, що багато хто намагався винайти спеціальну систему спілкування. Проте цього робити не варто, а про стереотипи взагалі ліпше забути. Найкращим рішенням буде вести розмову, як зі звичайною людиною, водночас зберігаючи взаємоповагу.

Щира подяка

Зустрівши незнайомого військового в першу чергу хочемо виразити йому свою вдячність. Для цього достатньо простої  фрази «Дякую за службу». Подякувати можна також невербально – кивнувши і посміхнувшись, або використати жест «Завдяки тобі», просто приклавши руку до серця. При цьому не треба запрошувати випити. Скоріш за все військовий відмовиться і йому буде ніяково.

Щирі емоції

Якщо знайома вам людина повернулася з фронту, дайте їй зрозуміти, як ви раді її бачити. Кажіть, що раді їй, що дуже сумували, що навіть злилися, бо так довго не могли зустрітися.

Неяких непередбачуваних дій

Утримаєтесь від криків, стрибків на спину та раптових обіймів. Ваші дії мають бути передбачуваними. Це не означає, що треба тримати дистанцію. Будьте щирі у своїх емоціях, але не робіть нічого зненацька. Якщо ви хочете обійняти людину, спочатку скажіть про це прямо: «Я хочу вас обійняти».

Уникайте важких тем

Не запитуйте про війну. Не треба питати «Ну як там наші?», «А багато наших загинуло?», «А страшно на війні?». Не факт, що військовий говоритиме про це, але йому буде не дуже комфортно. Якщо людина сама починає розповідати про воєнні події просто уважно та доброзичливо вислухайте її. А потім можна, ще раз наголосіть, що вдячні військовому за те, що він робить.

Не ліпіть ярлики

Не треба казати «ви – герої» чи «ви – сонечки».  Навіть, якщо так воно і є. Але людина перед вами може мати дуже велику провину, і ці слова їй може важко чути. Краще скажіть про свої відчуття. Скажіть, що вдячні ЗСУ, що вам спокійніше, бо вони боронять нас від ворога.

Ніякої критики

Не треба казати, що вони погано воювали, або якийсь підрозділ воював краще за інших. Критика не доречна від тих людей, які не були на фронті.

Ніяких порад

Навіть якщо це ваш знайомий або близька вам людина, все ж слід відмовитись від порад. Краще кажіть про свої бажання та пропонуйте варіанти, даючи військовому можливість вибирати і приймати рішення.

Якщо ви спілкуєтеся з військовим з інвалідністю

Спілкуйтеся як зі здоровою людиною

Не змінюйтеся і спілкуйтеся з ним так само, як і з людиною без інвалідності. Є винятки, наприклад, баротравма (контузія), коли людина погано чує і просить говорити голосніше.

Жалість під забороною

Під забороною будь-яка жалість. «Цих людей називають людьми з інвалідністю. Не інвалід, не каліка, не людина з особливостями».

Не допомагайте людям без їхнього дозволу

Не допомагайте людям без їхнього дозволу чи прохання, щоб не зачепити їхньої гідності. Якщо людина без кінцівок намагається відкрити рюкзак і ви хочете допомогти, попросіть дозволу. Робіть все з вербальної чи невербальної згоди.

З питання надання психологічної допомоги всім учасникам освітнього процесу звертайтеся до практичного психологу ліцею за телефоном: +38 (067) 518-50-90, Олег Геннадійович

 Будьте здорові та бережіть свій психічний стан!